КОКАИН VHQ Котельники

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Йо, чуваки! Сегодня я решил поделиться с вами историей, которая повергла меня в шок. Страстно желая пополнить свой запас, я отправился в проверенный магазин в интернете, чтобы взять ровный шоп. Но то, что произошло потом, никогда не выйдет из моей головы. Поднимаясь по лестнице на пятом этаже трехэтажного дома, я понял, что мой тайник, где хранились все мои наркотики и деньги, начал обветшалеть. Уже давно пора было найти новое место для него. Маленький тайник был просто забит до отказа – белый героин, кокаин, гидропон, там было всего по чуть-чуть. Но в этот раз я решил прикупить что-то особенное, чтобы заставить себя почувствовать себя настоящим Тайсоном. Когда я наконец попал в магазин, я был в полном восторге. Я листал страницы, чувствуя, как адреналин постепенно нарастает во мне. Заказывая товар, я не заметил, как время пролетело. Внезапно, я услышал дверной звонок – это был мой друг, который оказался вовсе не в том состоянии, в котором я ожидал увидеть его. «Эй, чувак! Что ты тут делаешь?» – спросил я, слегка вздрогнув от неожиданности. «Мужик, я зашел просто посидеть, ты шо, жадина?» – сказал он с ухмылкой на лице. Я решил поделиться своим наркотиком и предложил ему отликнуться. Он согласился и я начал готовить дозу. Но вся эта суета меня отвлекла, и я сделал один страшный и необратимый прокол. Вместо того, чтобы правильно закрепить иглу, я нечаянно поцарапал друга и откусил ему ухо! Боже мой, как это могло произойти? Я был в полной растерянности и панике. Кровь хлынула из его раны, а он кричал от боли. У меня в голове крутились мысли о том, что я стал настоящим монстром, обезображив своего друга. Взяв его за плечо, я попытался успокоить его, но мои слова терялись в воздухе. «Братиш, прости меня! Я совсем не хотел этого!» – выдавил я из себя, еле сдерживая слезы. «Ты придурок, чертов наркоман! Что я тебе сделал?» – кричал он, испытывая отчаяние и боль. Но вместо того, чтобы позвонить в скорую, я растерянно взял оставшийся кокаин и начал ставиться. Каждый укол вызывал еще больше чувство вины и стыда. Я сидел на полу с разъяренным другом и ржавой иглой, проколотой в руке. Все было испорчено из-за моей безрассудности и нездоровой страсти к наркотикам. Удерживая слезы, я понимал, что с каждой минутой ситуация становится все хуже и хуже. Мы оба нуждались в медицинской помощи, а я не мог проконтролировать собственные действия. В итоге, я смог собрать все свое мужество и позвонил в скорую помощь. Когда медики приехали, они были шокированы увиденным. Они немедленно забрали меня с собой, как подозреваемого в причинении телесных повреждений. Мне пришлось пройти допрос и рассказать все, что произошло. Моего друга отправили в больницу, где ему удалось пришить откушенное ухо. Я потратил несколько месяцев в тюрьме, пытаясь осознать всю глубину своего поступка. Я понял, что наркотики превратили меня в монстра, лишившего меня самого близкого друга. Мои мысли о собственном удовольствии и безудержной жажде наркотиков превратились в пепел. Теперь я занимаюсь просветительской деятельностью, пытаясь предотвратить других молодых людей от попадания в плен этих опасных веществ. Я рассказываю свою историю в надежде, что она окажется сильнее их желания наркотиков. Они могут разрушить вас и все, что у вас есть. Даже самые безобидные кажущиеся закладки могут превратить вас в животное, изменив вашу жизнь навсегда.

«Мой друг, прощай. Я никогда не смогу вернуть тебе то, что ты потерял из-за меня.»